Аналіз проєкту постанови про надання державної підтримки науковим виданням  (в рамках обговорення)
Частина 1. Науково-видавничі прогалини

Міністерство освіти і науки України (МОН) закликало прийняти участь в громадському обговоренні проєкту постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання державної підтримки науковим фаховим виданням України, які індексуються міжнародними наукометричними базами даних», про що повідомило на своєму сайті 24.07.2024, та надати свої зауваження та пропозиції до 16 серпня 2024 року.

То ж, усіх, кому не байдужа доля української наукової періодики, запрошуємо ознайомитися з аналізом, наведеним нижче.

В пункті 3 проєкту порядку надання державної підтримки науковим фаховим виданням України, які індексуються міжнародними наукометричними базами даних (далі - Проєкт), вказано:

"3.          Основною метою запровадження державної підтримки є підвищення якості наукових фахових видань України, які індексуються міжнародними наукометричними базами даних; підтримка публікаційної активності українських вчених; збільшення кількості видань з відкритим доступом (Open Access), що сприятиме підвищенню представлення України у світовому науковому просторі. "

Також додатково пояснювальна записка містить:

"За даними SCImago Journal & Country Rank cтаном на травень 2024 р. наукометричними базами Scopus та/або Web of Science (далі – Scopus/WoS) індексуються 178 українських наукових журнали.

З них, лише 3 журнали входять до найвищого першого квартилю, 12 журналів входять до Q2, ще 51 журнали – до Q3, 94 – до Q4. Видання, які індексуються наукометричними базами Scopus/WoS" 

Якщо метою надання фінансової підтримки дійсно є розвиток української науки та представлення України у світовому науковому просторі, то чому фінансування надається виданням, які вже досягли певних успіхів в цьому направленні? В пояснювальній записці надаються аргументи щодо відсутності фінансування, що як результат не дає редакції змогу забезпечити належну якість перекладу англійською мовою, виконання редакційний стандартів, а також належного дотримання принципів світових асоціацій, таких як COPE, WAME та EASE. Відповідно фінансування необхідне саме тим установам та редакціям, журнали яких мають високий науковий рівень публікацій та перспективи для входження до наукометричних баз даних (далі – БД) Scopus та/або Web of Science, але не мають достатнього фінансового забезпечення для дотримання всіх вимог вказаних БД. Але такими журналами мають бути саме журнали з категорії Б Переліку фахових видань України, а не категорії А, які вже індексуються Scopus та/або Web of Science, а тому вже успішно фінансово забезпечили редакторську роботу. В іншому разі ці видання не індексувалися б  Scopus та/або Web of Science.

Але навіть якщо говорити лише про журнали категорії А Переліку фахових видань України (тобто журнали, які вже індексуються БД Scopus та/або Web of Science), в пункті 18 Проєкту одним з критеріїв для прийняття рішення конкурсною комісією про надання державної підтримки, є "показники впливовості видання, визначені міжнародними наукометричними базами та рейтингами (квартиль за SCImago, імпакт-фактор, EigenFactor; h-індекс видання)". Тобто журнали з більш високими показниками мають більше шансів отримати фінансування, ніж журнали з нижчими показниками. Хоча розвитку потребують саме другі. Тобто проєкт вже на цьому етапі свідчить про те, що робиться в інтересах вузької групи видань, а не задля підняття загального національного рівня наукових видань.

Не зрозумілим також є те, чому одним з критеріїв, що представлені в пункті 18 Проєкту, є "включення до директорії видань відкритого доступу (DOAJ, Directory of Open Access Journals)". DOAJ не є наукометричною базою даних, а є каталогом журналів відкритого доступу. Даний каталог не оцінює якість наукових статей журналів, що до нього входить, та не розраховує жодних наукових показників. До того ж, як свідчить нещодавня стаття, опублікована 24 липня 2024 року в газеті "Світ", співпраця України з DOAJ неприпустима за жодних обставин, бо DOAJ підтримує росію. 

В цьому контексті важливо звернути увагу на п. 2 Проєкту «Державна підтримка надається на конкурсній основі за рахунок коштів загального та спеціального фонду державного бюджету, інших джерел незаборонених законодавством України засновникам наукових фахових видань, які одночасно є їх видавцями.» в частині «інших джерел незаборонених законодавством України…». Це потребує повної прозорості із чітким визначенням фінансуючих установ, фондів тощо. Суспільство має знати, звідки будуть отримані гроші та чим за це треба буде розраховуватися.

Скажімо, в світі виявлення факту співпраці DOAJ з росією виникає запитання до МОН – чи виділяло кошти для МОН, чи планує виділяти в якійсь перспективі під будь-який проєкт, ресурс DOAJ або пов’язані з ними юридичні чи фізичні особи, або інші структури?

Якщо відповідь негативна, то друге запитання – чи не виділяє кошти для МОН будь-який інший ресурс, пов’язаний з науковими виданнями, задля лобіювання своїх інтересів?

Якщо відповідь на будь-яке з двох поставлених вище питань буде позитивною, то українські видавці фактично будуть підтримуватися «хижацьким фінансуванням». Тобто коли увесь науковий світ бореться із «хижацькими виданнями», цей проєкт, в разі позитивної відповіді на будь-яке з двох поставлених вище питань, може дати початок поняттю «хижацьке фінансування».

П. 2. Проєкту також унеможливлює подання заявки на фінансування для видавців, що не входять до числа наукових установ та закладів вищої освіти. І хоча в пояснювальний записці зроблено акцент на те, що "Наукові журнали комерційних видавців, які працюють на умовах оплати авторами вартості публікації статті (далі – АРС), яке може варіюватися від 200 до 900 євро за одну статтю, переважно забезпечують покриття редакційно-видавничих та адміністративних витрат на видання журналу за рахунок APC", чомусь не врахована та обставина, що більшість журналів, видавцями яких є державні заклади вищої освіти та наукові установи та які індексуються БД Scopus та Web of Science, також беруть оплату з авторів. До того ж, такі обмеження щодо незалежних від МОН або НАН України та/чи підпорядкованих ним установ видавців свідчить про подвійні стандарти: з одного боку обмежено права незалежних українських видавців, а з іншого пропонується фінансувати видання, які індексуються Scopus та Web of Science, що є КОМЕРЦІЙНИМИ ПРОДУКТАМИ КОМЕРЦІЙНИХ ВЛАСНИКІВ (Elsevier у Scopus та Clarivate у Web of Science). Причому Elsevier є не просто комерційним видавцем, але й основним науковим комерційним видавництвом, що тримає більшу частину світового ринку наукових видань. Тобто, обмежуючи права незалежних українських видавців, МОН підтримує зарубіжних комерційних видавців. З точки зору наукового іміджу держави, на світовій арені мають бути представлені усі українські видання, незалежно від того, чи підпорядковані вони МОН або НАН України, чи є незалежними від цих структур.

Зважаючи на те, що в проєкті передбачено віддавати превагу тим виданням, які демонструють найбільш вагомі показники за  Scopus та/чи Web of Science, може виникнути протиріччя, наприклад найбільш високі показники демонструють незалежні видавці, але через обмеження, ці показники не будуть враховуватися. Тому фінансування отримають менш вагоміші видання.

Із сказаного можна зробити висновок, що умови подання заявки на фінансування від самого початку не є рівними для всіх видавництв.

Своїми вимогами Проєкт фактично відкидає кандидатів на отримання державного фінансування, що до речі суперечить принципам COPE про те, що прийняття рішення повинно базуватись саме на науковій якості і не враховувати інші критерії. Наприклад, "Під час визначення переможців конкурсу додатковий пріоритет надається виданням, які публікують роботи зі STEM-спеціальностей (наука, технології, інженерія та математика)." ставить на останні місця видавців журналів з інших спеціальностей і постає питання – чому, скажімо, економіка, освіта, медицина чи юридична галузь не є важливими в ключі розвитку науки та представлення України у світовому науковому просторі з цих питань.

І ще щодо вимоги п. 18, яка стосуються дотримання редакцією видання принципів транспарентності, відкритого доступу та найкращих видавничих практик: COPE (Committee on Publication Ethics), WAME (World Association of Medical Editors), EASE (European Association of Science Editors).

Термін «найкращі видавничі практики» в даному випадку позбавлений будь-якої конкретики, хоча вона мала б бути. Він передбачає як основні складові чітке слідування етичним принципам по усьому ланцюгу видавничого процесу та взаємодії між усіма їх учасниками, і забезпечення наукової якості публікацій. І кожне з цих визначень має складну та багаторівневу змістовну частину, без детального представлення якої використання терміну «найкращі видавничі практики» позбавлене глузду. Більш того, важливо зазначити, що цей термін є широко розповсюдженим загальним деклараційним визначенням, «ширмою», як правило для легітимізації своїх дій певними ресурсами, що беруть на себе місію оцінювати видання. Прикладом є той самий DOAJ, який використовує це визначення як основний критерій щодо включення чи виключення видань, але при цьому, вимагаючи від видавців слідування етичним нормам, сам взагалі не декларує своїх етичних зобов’язань. Більш того, є портфель доказів про те, що він грубо порушує навіть основи етичних норм, прикриваючись своїм партнерством з COPE.

Що стосується COPE: як та ким має оцінюватися дотримання редакцією принципів COPE? Будь хто може задекларувати слідування цим принципам, скажімо той самий каталог DOAJ, але де докази? Мабуть єдиним доказом є офіційне членство видавця в COPE. Але щоб отримати це членство, видавець має пройти доволі строгу та не швидку процедуру відбору. Лише в разі, якщо дуже вимогливий COPE дасть згоду на членство, видавець повинен буде сплатити членські внески. І ось цю фінансову складову треба було б враховувати як фінансове джерело підтримки від держави тих видавців, що пройшли процедуру відбору на членство. Ось яка норма мала б бути введена – обов’язкове членство видавця в COPE та гарантія держави на сплату за видавця членських внесків.

Ближче ознайомитися з COPE можна тут.

Далі: WAME та EASE – це асоціації / спільноти редакторів, а не видавці, тому згадування їх в контексті «видавничих практик» позбавлене глузду. Хто хоче в цьому переконатися особисто – достатньо ознайомитися з офіційними сайтами цих спільнот: https://www.wame.org/about та https://ease.org.uk/about-us/ відповідно.

Щодо «транспарентності, відкритого доступу», то згадування цих термінів в контексті обов’язкових умов містить ознаки порушення прав видавців на самовизначення стосовно вибору форм комунікацій та доступу до наукового контенту. Використання ж цих термінів разом із дотриманням «найкращих видавничих практик» повністю недоцільне, бо це різні речі, які прямо не пов’язані між собою.  Ще раз: ці терміни стосуються лише форм комунікацій та способу доступу до контенту, а «найкращі видавничі практики» передбачають дотримання етичних принципів та забезпечення якості наукового контенту.

На сайті МОН України вказано "Проєкт постанови розроблено спільно з провідними фахівцями науково-видавничої галузі з метою". Але і з цього приводу виникають сумніви, в першу чергу щодо компетенцій та професійного досвіду у науково-видавничій справі фахівців, які приймали участь в розробці проєкту. Зважаючи на прозорість, яка має бути в обговоренні принципових питань державного рівня, усі ці фахівці мають бути представлені науковій спільноті України.

В пояснювальній записці вказано: "За даними SCImago Journal & Country Rank cтаном на травень 2024 р. наукометричними базами Scopus та/або Web of Science (далі – Scopus/WoS) індексуються 178 українських наукових журнали."

Показники, вказані на SCImago Journal & Country Rank https://www.scimagojr.com/ не мають жодного відношення до індексації журналів в БД Web of Science. За цими даними розраховується SJR, що відображається на сторінці журналу в БД Scopus, квартиль журналу та додаткові статистичні показники по роках, що мають відношення лише до показників журналу в рамках БД Scopus і не мають відношення до показників журналу в Web of Science.

То ж, усіх, хто є фахівцям у науково-видавничій справі, хто представляє видавців та редакції наукових видань, керівників наукових підрозділів ЗВО та науково-дослідних установ, запрошуємо ознайомитися з цим аналізом, щоб скласти свою думку про доцільність цього проєкту в тому вигляді, як він зараз представлений МОН.

Долучайтесь до громадського обговорення проєкту, надсилайте свої пропозиції та зауваження на електронну адресу МОН Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Ми будемо вдячні, якщо Ви надішлете копії своїх пропозицій та зауважень на нашу електронну пошту Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Чекаємо на звіт МОН за результатами громадського обговорення