Відкритий доступ ­– що за ним приховується насправді?

Боротьба за фінансові ресурси під прикриттям доступності результатів досліджень?

Нещодавно було оприлюднено дані щодо освоєння фінансів країнами на реалізацію політик відкритого доступу та поставлене запитання, як вдається переконати уряди країн, що їм потрібно виділяти багато грошей за опублікування наукових статей у відкритому доступі. Відмічене, що насправді навряд чи хтось може сказати напевне, скільки грошей щорічно витрачається марно за такої практики.

 

Відповідно до даних, опублікованих на arXiv, за період з 2019 по 2023 рік на реалізацію цієї ініціативи відкритого доступу було марно витрачено понад вісім мільярдів євро.

 

То в чому ж відмінність відкритого доступу від закритого з точки зору освоєння фінансів? Хто має виділяти на це гроші та кому це вигідно?

 

Модний на сьогодні тренд – «відкрита наука». Різні моделі та погляди, сотні обговорень, конференції, ініціативи, сперечання та дискусії….

Але навіщо усе це? Для науковців, які займаються дослідженнями в своїй вузький галузі та не знайомі з видавничими кухнями, наче усе гідно. Що може бути кращим за доступність результатів їх досліджень для мільйонів?

 

Але в нашому світі за усім стоять гроші, тому якщо щось не видно не озброєним оком, треба взяти «мікроскоп».

 

Мабуть варто згадати недавню історію, коли понад десяток років тому почалися «бунти» проти Elsevier, наче через продаж закритого доступу та завищені бюджети на доступ для бібліотек цей видавець отримую надприбутки. Це нічим не скінчилося, тож вибити ґрунт з-під ніг «лобовою атакою» не вдалося. І ось вона, можлива альтернатива, – наступ на закритий доступ через просування відкритого доступу. Особливо показовим є каталог DOAJ, наче єдиний в світі ресурс, що спеціалізується на відкритому доступі та слідує «найкращим видавничим практикам», а тому усі найкращі видання саме в ньому. Це виглядає дуже кумедно, бо наукова якість там ніяк не оцінюється. Натомість видне бажання стати новим Elsevier, захопивши увесь Глобальний Південь.