ПЛАГІАТ ЯК СИСТЕМА: ЧОМУ ЙОГО НЕ ЗУПИНЯЮТЬ В УКРАЇНІ

Міністерство освіти і науки України позбавило наукових ступенів двох дослідниць — докторку технічних наук Юлію Коваленко та кандидатки медичних наук Наталію Волошинович. Таке рішення ухвалили після розгляду скарг і виявлення значних обсягів академічного плагіату в їхніх роботах: за оцінками заявника, запозичення становили понад 70% тексту. У відомстві наголосили, що дисертації мають містити оригінальні результати, здобуті автором особисто, що фактично виключає можливість використання чужих напрацювань без належного посилання.
Вже найближчим часом боротьба з академічною недоброчесністю може посилитися завдяки новому закону «Про академічну доброчесність», який набуде чинності наприкінці липня. Документ чітко визначає перелік порушень — від плагіату і фальсифікацій до написання робіт на замовлення та маніпуляцій під час оцінювання. Водночас експерти застерігають: розвиток штучного інтелекту ускладнює виявлення порушень, адже дозволяє перефразовувати запозичені тексти без буквальних збігів.
Паралельно з офіційними механізмами важливу роль у викритті плагіату відіграють громадські ініціативи, зокрема «Дисергейт», створений українськими науковцями. Активісти не лише виявляють порушення, а й звертають увагу на системні проблеми — зокрема мережі взаємної підтримки в академічному середовищі та мотивацію здобуття ступенів заради доплат, статусу чи кар’єрних переваг. На їхню думку, без реформування системи стимулів і підвищення відповідальності подолати масштабну проблему академічного плагіату буде складно.


