28.03.2025 на сайті Міністерства освіти і науки України (надалі МОН) з’являється інформація, що МОН пропонує до громадського обговорення проєкт наказу "Про внесення змін до Порядку формування Переліку наукових фахових видань, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки  України від 15 січня 2018 року № 32".

Доводимо до відома всіх, що запропонований варіант проєкту не потребує обговорення за суттю, бо є відображенням радянського спадку в сфері оцінювання наукової діяльності. Він не містить нічого нового та зводиться лише до створення нової групи осіб, які вирішують, кого «страчувати», а кого «милувати». Тож запропоноване є продовженням створення умов для маніпуляцій та фальсифікацій, а також корупційних ризиків через повну непрозорість.

Сам підхід до формування проєкту є застарілим та таким, що зжив себе. Він не враховує сучасних трендів за умов глобальних світових змін та не має жодних інтеграційних можливостей.

Будь-який проєкт, що планується для реалізації в Україні сьогодні, має створюватися під брендом «Зроблено в Україні». І це має бути гарантія якості, що буде привертати увагу до України та підвищувати довіру до нашої держави. Будь-який проєкт в сфері науки має відповідати інтересам українських науковців та привертати увагу саме до української науки.

Україна сьогодні – це сучасна держава, цифрові продукти якої беруть за основу інші країни задля розробки аналогів, і це гідно особливої уваги. Так саме, в сфері наукової періодики, треба проводити модернізацію існуючої системи на основі сучасних підходів та технологій.

Тому метою модернізації наукової періодики України має бути створення національного наукового ресурсу з широкими інтеграційними можливостями. І такі, готові до реалізації, рішення вже існують. Серед прикладів: Український індекс наукового цитування, концепцію якого запропоновано ще понад 10 років тому, Національна аналітична наукова база України, з розширеними інтеграційними можливостями завдяки аналітико-наукометричному інструментарію. Можливі й інші рішення, але вони мають базуватися на основі сучасних технологій та трендів. Тільки в такий спосіб можна раз та назавжди позбутися радянського спадку «оцінювання», що і є суттю проєкту, який пропонується для обговорення. Штучне обмеження кількості видань, жорстка прив’язка їх до тематик, намагання перекласти на редколегію відповідальність, яка є відповідальністю видавців, а видавців – необхідністю стати «членами» реєстрів, до яких вони не мають стосунку за суттю діяльності, і т. д. з головним контекстом «якщо ви не будете відповідати цим вимогам, ви будете покарані» – усе це і є відображенням ганебного радянського спадку. А тому штучно створені вимоги в рамках цього проєкту, переважна більшість яких за своїм змістом є безпідставними, неспроможні створити якісний сучасний національний науковий продукт, гідний уваги в світі.