Нещодавно видавництво ПП «ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР» отримало відповідь на відкритий лист https://entc.com.ua/uk/2387-osoblyve-stavlennia-ministerstva-osvity-i-nauky-ukrainy-do-doaj-prykhovana-zahroza-na-informatsiino-naukovomu-fronti до міністра освіти і науки України Оксена Лісового щодо неприпустимості співпраці з Директорією журналів відкритого доступу (DOAJ).

Майже місяць ми чекали відповідь від пана Лісового на обґрунтований заклик змінити позицію Міністерства освіти  і науки України (МОН)у питанні співробітництва з Міжнародною директорією журналів відкритого доступу (DOAJ), базуючись на пріоритетності принципів національної безпеки України. В своєму листі ми навели беззаперечні факти того, що DOAJ, як каталог наукових видань, не просто просуває світом російську науку, але є майданчиком для російської пропаганди та антиукраїнських наративів, які інтегровані в наукові статті представників російської науки.

З огляду на тривале очікування відповіді, ми мали надію, що пан міністр ґрунтовно дослідив (або ж доручив дослідити підлеглим працівникам) всі викладені факти та надасть зважену та аргументовану відповідь щодо продовження або припинення співпраці з DOAJ. Проте дива не сталося.

У прикріпленні ми публікуємо отриману відповідь від МОН з  огляду на наше переконання, що позиція МОН щодо прямої або опосередкованої співпраці з юридичними особами, що в той чи інший спосіб розповсюджують російську пропаганду, має бути доведена до широкого загалу.

Проте, хочемо прокоментувати та надати короткий аналіз отриманій відповіді, адже деякі тези викликають сумніви, а інші – щире обурення.

Перш за все слід відзначити, що готуючи відповідь на наш лист про доволі гостру та, на жаль, поширену проблему розміщення російської пропаганди через світові ресурси, зокрема і на ресурсі DOAJ, МОН вбачає за необхідне надати історичну довідку появи та розвитку вищезгаданого ресурсу. Хоча в своєму листі ми і зазначали, що при підготовці листа «ми вирішити детально проаналізувати усю надану нам інформацію та діяльність DOAJ стосовно співпраці цього ресурсу з росією», проте МОН вирішило все ж таки надати коротку характеристику ресурсу. Ну що ж.

DOAJ – проєкт, започаткований у 2003 році Лундським університетом. Станом на сьогодні – це незалежна некомерційна організація, якою керує Infrastructure Services for Open Access C.S.C. (IS4OA), громадська компанія, зареєстрована у Великій Британії.

IS4OA дійсно керує DOAJ. Проте що таке «C.S.C.»? Якби виконавець відповідально поставився до підготовки відповіді на лист, то не було б таких прикрих помилок.

Адже Infrastructure Services for Open Access є Community Interest Company (CIC). Але DOAJ є не є некомерційною організацією, а філією, що зареєстрована у Данії.  https://datacvr.virk.dk/enhed/virksomhed/42967831?fritekst=42967831&sideIndex=0&size=10

Майже 9 млн статей доступні для пошуку на постатейному рівні. Місія DOAJ полягає в тому, щоб підвищити видимість, доступність, репутацію, використання та вплив якісних рецензованих науково-дослідницьких журналів із відкритим доступом у всьому світі, незалежно від дисципліни, географії або мови.

Вже не вперше МОН просто декларує положення, що загальнодоступні на офіційному сайті DOAJ, але не дослідивши ці положення повною мірою.

Якби МОН переймалося вирішенням проблем, які були порушені у відкритому листі, то необхідно було б дослідити, яка кількість статей містить антиукраїнські наративи та поширює російську пропаганду. Адже і для цих статей завдяки місії DOAJ підвищується видимість, доступність та вплив у всьому світі.

Вважаючи, що DOAJ розміщує на своєму сайті виключно якісні рецензовані науково-дослідницькі журнали із відкритим доступом, МОН вводить в оману не лише себе, але і наукову спільноту. Конкретні приклади «якісних» видань, розміщених в DOAJ, ми наводитли у своєму відкритому листі, які, очевидно, були проігноровані МОН.

У всьому світі принципи, сформульовані DOAJ, стали стандартом для публікацій з відкритим доступом.

В цьому аспекті хотілось би отримати якесь підтвердження цього твердження. Адже DOAJ самостійно не сформулювали жодного принципу, а ігнорувати участь Комітету з етики публікацій (СОРЕ), Асоціації наукових публікацій відкритого доступу (OASPA) і Всесвітньої асоціації медичних редакторів (WAME) при розробці принципів прозорості та найкращої практики для наукових публікацій, щонайменше непрофесійно та свідчить про необізнаність МОН про рух відкритого доступу. До речі, це не вперше коли МОН демонструє недостатню поінформованість у сфері видавництва наукових фахових видань. Яскраве тому підтвердження проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання державної підтримки науковим фаховим виданням України, які індексуються міжнародними наукометричними базами даних» https://entc.com.ua/uk/2381-prosymo-naukovu-spilnotu-oznaiomytysia

Поза тим, МОН не відкидає той факт, що DOAJ дійсно здійснює індексацію російських журналів, зокрема тих, які містять пропагандистські та антиукраїнські наративи.

Якщо для МОН це дійсно доведений та відомий факт, то чому всі нормативні акти та документи від МОН так чи інакше заохочують українські фахові видання індексуватись в цьому ресурсі? Чому міністерство так популяризує ресурс, який вважає за можливе розміщувати на широкий загал метадані статей, що принижують українців, виправдовують війну та анексію українських територій?

Вершиною зухвальства міністерства, окрім відомих випадків так чи інакше «протягнути» DOAJ в українській інформаційний та науковий простір, є анонс курсу для видавців наукових журналів від Research4Life у співпраці з Директорією журналів відкритого доступу (DOAJ) та Академією наук Південної Африки (ASSAf), де серед іншого, в черговий раз DOAJ розповість про можливості подання журналу та їх «високі» стандарти.

Адже ні для кого не секрет, що в кінцевому випадку вигоду від такого курсу отримають і ресурси, що його організовують завдяки їх популяризації та поширенню на територіях проведення таких кампаній.

Однак, вважаємо, що заклик ПП «Технологічний центр» – припинити співпрацю з DOAJ – не вирішить означеної проблеми…

Те, що МОН систематично маніпулює своїми заявами, ні для кого не секрет. Проте нашому здивуванню не було меж, коли ми побачили ці рядки. З одного боку це можна списати на поверхневий рівень роботи під час підготовки відповіді на наш лист. З іншого боку, може свідчити про певну упередженість при розгляді відкритого листа. До того ж, Виконавці «відповіді» цими рядками продемонстрували або повну недбалість, або повну неповагу до юридичної особи, що звернулася до пана міністра, неправильно вказавши її назву!

Як би там не було, ми звернулися до пана Оксена Лісового не з закликом припинити співпрацю з DOAJ, а пропонуючи ймовірні і шляхи виходу із «глухого кута» :

– змінити свою позицію щодо співробітництва з Міжнародною директорією журналів відкритого доступу (DOAJ), базуючись на пріоритетності принципів національної безпеки України,

– ініціювати на міжнародному рівні звернення до державних регуляторів у сфері науки країн, що наклали та/чи підтримують санкції до росії, щодо припинення їх співпраці з DOAJ, бо DOAJ офіційно підтвердило МОН у своєму листі від 15.05.2024, що буде й надалі надавати свій ресурс будь-кому: «We decided not to take action againstRussian journals in our index ... This decision aligns with our approach to other international conflicts and human rights violations carried out by nation-states.»

– виключити вимогу, рекомендації, заохочення тощо щодо знаходження українських наукових видань в DOAJ в будь-яких документах, наказах, розпорядженнях тощо, надавши право видавцям самовизначення відносно того, в яких ресурсах знаходитися.
 

Звичайно кожен може побачити в нашому заклику лише те, що хоче побачити.

Проте закликаючи МОН до певних дій ми хотіли привернути увагу до:

1. недопустимості прямого нав’язування в тому чи іншому вигляді  знаходження українських фахових видань в ресурсі DOAJ з огляду на кричущі факти розміщення російської пропаганди та антиукраїнських наративів на їх сайті (про що і йде мова в п. 1 та п.3 )
2. Активізувати свою діяльність на міжнародному рівні та зробити бодай щось, що приверне увагу спонсорів DOAJта міжнародної наукової спільноти до неприпустимої позиції в питанні розміщення антиукраїнської пропаганди на сайті DOAJ.
    

… натомість очевидно, що такий крок з боку МОН, означатиме демонстрацію безпорадності України у боротьбі із засиллям російської псевдонауки у міжнародному академічному середовищі, і жодним чином не вплине на індексацію видань рф.

На жаль, для наукової спільноти стає все більш очевидним, що «демонстрація безпорадності України у боротьбі із засиллям російської псевдонауки у міжнародному академічному середовищі» є заслугою МОН. Допоки свідомі громадяни України не почали активізуватися у боротьбі з засиллям російської псевдонауки у міжнародному академічному середовищі, робота МОН в цьому напрямку якщо і була, то не приносила дієвих результатів.

Можливо МОН могло б навести до прикладу декілька успішних кейсів своєї роботи, що мала наслідком зменшення засилля російської псевдонауки у міжнародному академічному середовищі, ми з цікавістю ознайомились би з ними.

Тому МОН рішуче налаштоване продовжувати системну роботу, направлену на припинення індексації російських журналів у міжнародних наукометричних базах даних та DOAJ дипломатичними шляхами, заручившись підтримкою відповідних органів Європейської Комісії.

Якщо ж МОН налаштоване «продовжувати системну роботу» це означає, що така системна робота вже проводиться протягом щонайменше трьох років. Проте відчутних результатів або приголомшливого успіху така робота, вочевидь, не має.

Інше питання, чому саме зараз, а не з початку повномасштабного вторгнення МОН збирається заручитись підтримкою відповідних органів Європейської Комісії? Чи заважало щось МОН розпочати таку роботу раніше, з огляду на кількість державних службовців, які працюють при міністерстві? Питання риторичне.

Крім того, DOAJ підтримала позицію МОН щодо вилучення представників держави агресора зі складу Ради Амбасадорів DOAJ.

Якщо цей тезис відсилка до наданої відповіді Маргариті Афанасьєвій щодо DOAJ, то тоді згаданий ресурс повідомив МОН, що «Після повномасштабного вторгнення росії у 2022 році, DOAJ переглянуло програму амбасадорів і працюють над виключенням з неї двох представників держави-агресора.» Якщо два роки триває робота над виключенням представників рф зі складу амбасадорів, то чи будуть вони виключені впродовж наступних двох років? Чи триматиме це МОН на контролі та чи реагуватимуть, якщо все ж таки обіцянка так і залишиться невиконаною?
 

Зважаючи на зазначене, як вбачається зі змісту наданої відповіді на відкритий лист, який був адресований міністру освіти і науки України Оксену Лісовому, проте відповідь була надана за підписом пана Курбатова, МОН лише на третьому році повномасштабного вторгнення росії починає формувати стратегію боротьби та «офіційні звернення до міжнародних академічних інституцій з пропозицією переглянути співпрацю з російськими академічними установами та припинити колаборацію з тими з них, які: активно підтримують агресію проти України, розповсюджують фейки та пропаганду, порушують принципи академічної доброчесності, позначають в так званих наукових статтях українські території російськими, здійснюють матеріальну підтримку армії агресора, безпосередньо допомагають в анексії територій України, тощо, – щоб не допустити публікації, індексації та демонстрації російської пропаганди у наявних та майбутніх публікаціях». І це, на жаль, стало можливим через появу досліджень та систематичних звернень до МОН з боку свідомих громадян України, а не за власної ініціативи МОН. 

Зважаючи на неспроможність або небажання керівників МОН приймати рішучі кроки у відстоюванні інтересів України, вочевидь єдиним розумним та гідним виходом була б їх відставка та звільнення місця більш активним, професіональним, рішучим особистостям з українського наукового суспільства, які не будуть займатися лобіюванням інтересів зарубіжних структур, а будуть чесно відстоювати національні інтереси держави на міжнародному рівні.