Дедалі глибшою стає проблема захисту авторських прав авторів під час навчання моделей штучного інтелекту (ШІ). І велика кількість судових позовів до компаній-розробників інструментів ШІ тому підтвердження. Врегулювання цього питання потребує негайної реакції як з боку законодавчих органів країн, так і з боку видавців та компаній-розробників. Але наразі підходи до надання дозволів на навчання моделей ШІ різняться.

Нещодавно стало відомо, що The Copyright Clearance Center (CCC) ухвалив рішення про новий підхід до колективного ліцензування використання вмісту у внутрішніх системах ШІ. Ліцензія дозволяє користувачам ефективно отримувати доступ до узгодженого набору прав від правовласників і передбачає виплату роялті за використання їхніх творів. В той же час академічний видавець Wiley оголосив про угоди з технологічнимифірмами щодо надання  доступу до контенту своїх авторів для навчання великих мовних моделей без їх попередньої згоди, зазначивши, що «Автори Wiley отримують винагороду за ліцензування своєї роботи на основі їхніх «контрактних умов».

Звичайно, журнальний бізнес працює за зовсім іншою моделлю. Дедалі частіше автори платять за розповсюдження контенту через оплату обробки статей у відкритому доступі. У сфері винагороди за їхню видавничу роботу розуміється, що вчені зазвичай бачать переваги авторства через вторинні результати публікації. Це підвищення репутації та визнання, але, що найважливіше, професійне просування.

Визнання авторства як обов’язкова умова закріплено в Будапештській декларації, в якій зазначено, що «єдиною роллю авторського права в цій сфері має бути надання авторам контролю над цілісністю їхньої роботи та правом на належне визнання та цитування». Теорія сформульована так: оскільки автори зазвичай не отримують винагороди за їхній внесок, їх роботи мають розповсюджуватися за ліцензією CC BY, щоб відповідати поняттю «відкритий доступ». Навіть якщо ШІ поглинає їх роботи з метою навчання, для цього вмісту залишається вимога посилання на автора.

Ключовою проблемою збільшення вторинного ринку ліцензій на академічні тексти шляхом розширення ліцензій для включення цих текстів у інструменти ШІ є потенційна можливість зруйнувати екосистему репутації, яка підтримує наукові публікації. Значна частина вторинного ринку винагороди для дослідників залежить від цитування. Однак, якщо ринок атрибуції є ключовим фактором мотивації авторства, а інструменти ШІ створюють вміст та надають результати пошуку без атрибуції, це може стати серйозною проблемою. Видавці могли б використовувати ліцензії, про які вони ведуть переговори, щоб підштовхнути розробників інструментів ШІ до просування включення цитат у їхні інструменти.

Можливо, найкращою стратегією було б включити вимогу щодо цитування та зазначення авторства в ліцензії на використання вмісту. Це важлива можливість для видавничої спільноти залучити розробників ШІ та наполягати на тому, щоб атрибуція стала складовою будь-якого майбутнього технічного розвитку інструментів ШІ.

Залишається тільки сподіватись, що видавці будуть враховувати інтереси авторів під час переговорів і погодження ліцензій з технологічними компаніями.